БОРЩІВНИК

Борщівни́к (Heracleum) — рід дво- та багаторічних трав'янистих рослин родини парасолькових.

Відомо близько 70 видів борщівників, які ростуть в помірній зоні північної півкулі, переважно в горах. В Україні можна зустріти 5 видів.

Наші пращури, бабусі поважали цю рослину.

Не будучи вченими, не маючи лабораторій, вони точно знали, що борщівник містить в собі дуже багато корисних речовин, мікроелементів, які необхідні людині для кровотворення, для того, щоб організм був здоровим. Говорили, якщо людина слаба, чев’ядіє, тобто хворіє, то краще, ніж борщівник їй ніщо не допоможе. Використовували рослину інтенсивно і дуже широко. Як тільки  сходив навесні борщівник, коли ще листочки були у «кулачку», люди збирали його для вітамінних салатів (для салатів листя відварювали, кип’ятили три хвилини, щонайбільше – п’ять), варили юшки, борщі, додавали до різних страв, таким чином оздоровлювали організм, профілактично не допускали захворювань. Листя засолювали, квасили на зиму, а потім використовували в їжу, сушили і додавали до страв як приправу.

Для лікування недуг використовували насіння. Добре знали, що це сильний спазмолітик.

Лікували катар шлунка. Зцілювали ним і запальні процеси у жінок. Усували спастичний біль, напади істерії. Тобто насіння потрібне було людям, його збирали, не допускали, щоб воно розсіювалося.

Зверталися за допомогою до коренів борщівника. Його збирали рано навесні. Коренем лікували  шлунок, коли він не працював нормально, не виконував свою секреторну діяльність, коли були запальні процеси в шлунку. Ліки з кореня не тільки нормалізували роботу шлунка, а й відновлювали усю травну систему: від ротової порожнини, стравоходу і далі – щлунок, кишківник підшлункову залозу.  Корені борщівника рятували людей, коли була пошесть дизентерії. Зовнішньо відваром лікували захворювання шкіри, коросту, пухлини.

Розпарене листя дуже добре допомагає вгамувати біль ревматичний.

Знали люди раніше не тільки лікувальні властивості, а й  таємниці борщівника. І ніхто у сонячні спекотні дні не торкався листя борщівника, не ховався під кущем, особливо, якщо шкіра була спітніла. Бо знали тоді і дорослі, і малі, що обпече рослина, на шкірі з’являться пухирі. Вони небезпечні тим, що коли їх зразу не вилікувати, вони лопаються і  утворюються  виразки, які дуже важко зцілювати.

Раніше люди інтенсивно користувалися борщівником, збирали і насіння, і корені. Рослина не розсіювалася хаотично. Сьогодні нікому не потрібний, він розсіюється, як може. Окрім того, є ще одна причина поширення  рослини по всій Україні. Останніми роками у нас пройшли вірусні захворювання. А Бог (Творець, Космічний розум – як хто називає) завжди знає, що людині потрібно, посилає їй рослини, які допоможуть. Та люди цього разу не вміють скористатися допомогою, не знають, що борщівник зміцнює життєві сили організму,  тобто захищає людину од вірусних інфекцій, дає сили протистояти їм.

В Україні росте Борщівник європейський (Heracleum sphondylium) і Борщівник сибірський  (Heracleum sibiricum). Хімічний склад їх одинаковий: містять ефірну олію, залізо, нікель, мідь, марганець, титан, бор, інші мікроелементи.

Наталя Земна.